Тяжким тягарем лягли останні події на наші плечі: після важкої ночі в Щорсі ми вирушили на м. Городня з якого планували дістатись до контрольно-пропускного пункту в с. Деревини, й так би воно й сталось, якби не виявилось, що то є лиш місцевий пропускний пункт, котрий дозволяє проїзд мешканцям прикордонного району. Довелось повертати назад, та рухатись чи на с. Старі Яриловичі по українському бездоріжжю чи сунути на с. Сеньківка, до якої хоча б були відмічені дороги на друкованій мапі. GPS-комунікатор ASUS P552W допоміг лише зорієнтуватись на перехресті доріг, так як мапи програмного продукту iGO 8 зображають далеко не всі місцеві дороги, не кажучи вже про польові стежини. Варіант із Сеньківкою, звалився прямісінько з неба - дощ з грозою та громом змусив нас рухатись на схід до кордону трьох держав. За рахунок тактичного маневру, ми встигли встановити та надійно захистити табір від дощу, та жахливих поривів вітру, що намагались зірвати легкі туристичні намети. Майже весь наступний день ми витратили на просушку речей та техніки від вологи що сконденсувалась на них. Єдиними сухими речами залишились паспорти та 11-ти дюймовий ноутбук ASUS, що зберігались в водотривких AquaPac-ах. Решта ж дня пішла на подолання 20-ти кілометрів полів та боліт, по коліно в багнюці. Такими тяжбами, лише к пізньому вечору ми дістались до митниці.

Нині, пішов третій день, як вело-експедиція до Мінська простоює на Білорусько-Російсько-Українському кордоні біля села Сеньківка. Річ в тому, що у мене, Володимира Гойника, виявилась прострочена фотокартка в українському паспорті, за що на мене намагались відкрити справу за статтею 204 - перетин кордону без наявності документів. Хочу донести до відома людей - знайте, що в такій ситуації складається протокол та заява в яких сказано «Незаконно перетинати кордон на меті не мав, свою вину признаю», після чого ви сміливо можете повертатись до місця прописки та переоформлювати паспорт. Якщо ж з вас намагаються стягнути гроші пригрожуючи камерою та виправними роботами, тоді добивайтесь аудієнції із начальником застави і самим жорстким покаранням, що вам світить стане мінімальний штраф по укр. законодавству, а людині що намагалась стягнути з вас гроші - п'ять років ув'язнення з конфіскацією майна. Стягнення штрафу може бути призначене лише рішенням суду і сплачено через банкову установу. Щоб розібратись в цій божевільній процедурі довелось викласти чимало нервів, тому, порада всім мандрівникам - вчасно поновлюйте паспорт.

Коли нас нарешті відпустили прикордонники назад до України, на дворі бісилась жахлива злива, та на щастя лиш в 200м від застави горів вогник у вікні «UA Service», що ласкаво зустрів змерзлих, змоклих та змучених мандрівників. Відпочивши та зібравшись з думками, було знайдено альтернативний вихід - закордонний паспорт, який вчора вночі (14 липня), нарешті дістався застави з допомогою моєї любої сестри - Ольги Орлової. І от зараз, експедиція готова продовжити рух вперед. Тільки вперед. І хай «Сонце нам допоможе!».